“Золотий час” Голлівуду – це період в історії американського кінематографа, який почався у 1920-х роках і тривав до початку 1950-х років. Це був період, коли кіноіндустрія досягла свого розквіту, а американські фільми стали найпопулярнішими у світі. У цей час у Голлівуді працювали багато відомих режисерів, таких як Орсон Уеллс, Девід Селзнік, Джон Форд, Говард Хоукс та інші. Вони створили багато відомих фільмів, які стали класикою кінематографа. Далі на los-angeles-trend.
Що спричинило активного зростання уваги до кінематографа?
Крах фондової біржі у 1929 році у США започаткував світову економічну кризу. Разом з біржею впала віра американців у непохитну і вічно успішну країну. Перші роки кризи в Америці стали називати Великою депресією. Саме так, без надії на майбутнє, не розуміючи, що відбувається, почувалися пересічні громадяни США.
З 1930-х років представникам мистецтва та політикам стає очевидним, що мистецтво має бути соціально відповідальним. У дні, коли колишні “білі комірці” раділи посаді вуличного торговця, а робітники влаштовували страйки, мабуть, єдиним місцем, де кипіла робота, був Голлівуд. На “фабриці мрій” було не до переживань, адже з виходом у 1927 році першого фільму настала нова ера звукового кіно. Саме ця нова технологія, а не криза, позбавила роботи багатьох акторів, які не мають приємного голосу або правильної англійської мови. Саме звуковий кінематограф дозволив Голлівуду не лише вижити, а й стати справжнім центром моральної підтримки для мільйонів американців, які рятуються від своїх проблем у темних залах кінотеатрів.
Попри всі світові потрясіння, саме у цей період склалася система виробництва фільмів на “фабриці мрій”, що діє до сьогодні. Цей час називають “золотим часом Голлівуду”, а зняті кінокартини стали світовою класикою.
Поява звуку стала важливим проривом у кіноіндустрії
З появою звуку кіно перестало сприйматися як ілюзія. Звук кроків, сміх і плач, які тепер чув глядач, змушували його вірити у те, що екранний герой – це людина із плоті, як і вона сама. Кіно з невинної розваги стало потужною зброєю, що впливає на світогляд людей.
Перехід до звукових фільмів вимагав великих вкладень кіностудій. Банкіри ж, які могли допомогти з фінансуванням, дотримувалися традиційних засад і входили до релігійних організацій. В обмін на їхню підтримку, настільки необхідну у роки Депресії, творці були змушені прийняти у 1930 році “Кодекс чесноти”, більш відомий як “Кодекс Хейса”.
Щоб утримати хвилю популярності, режисери були готові до цензури у фільмах
Згідно з Кодексом, у прокат не допускалися фільми, які знижують “моральні засади аудиторії”. Головні герої повинні були мати високоморальні риси. А грішники та люди, що віддаються порокам, не мали права викликати симпатії глядачів. Нові правила цензури забороняли показ адюльтеру, хірургічних операцій та пологів, не виправданого сюжетом вживання алкоголю, наркотиків, деяких лайливих слів. Фільми, які порушили правила, не мали шансів потрапити до кінотеатрів.
Але виробники фільмів швидко знайшли лазівку. Варто було б позначити, що аморальне зображується з метою осуду, як фільм переходив у розряд “виховного”. Так, героїні могли зраджувати своїм чоловікам, головне, щоб за сюжетом їм за це належали страждання як розплата.
Актриси голлівудського кіно стали іконами стилю
Сухий закон скасовано, країна хоче веселитися, забути про проблеми. Кіно бʼє усі рекорди популярності. Гламур Голлівуду стає предметом заздрості та взірцем для наслідування любительок кінематографа. Ікони стилю – актриси Голлівуду. Вони формують уявлення про жіночий ідеал епохи. У воєнний і післявоєнний час кінозірки, як і раніше, залишаються еталонами стилю, моди та поведінки.
Глядачі активно відвідували кінотеатри, і цей інтерес тримався протягом наступних кількох років, що дозволило великим кіностудіям коригувати свою жанрову політику з урахуванням симпатій глядачів. Найбільший попит у ті роки мали мюзикли – “Вупі” (1930), “42-та вулиця”, “Золотошукачки 1933 року”, “Парад біля рампи”, “Політ у Ріо” (1933), “Дами” (1934). Великий ажіотаж викликали фільми жахів – “Франкенштейн” (1930), “Доктор Джекіл і містер Хайд” (1931), “Вбивство на вулиці Морг” (1932), “Людина-невидимка”, “Кінг-Конг” (1933). Зі всього цього списку рекордсменом можна сміливо назвати “Кінг-Конга”, який за чотири дні прокату зібрав 90 тисяч доларів.
Тоді популярності набрав фільм “Блакитний янгол”. Акторкою, яка зіграла головну роль, стала велика Марлен Дітріх. Після премʼєри “Блакитного ангела” 1930 року вона прокинулась знаменитою. З цього моменту протягом майже трьох десятиліть Марлен Дітріх залишалася кумиром не лише Америки, а й інших країн світу. У 1943 році у зеніті слави, вона перервала акторську карʼєру, щоб їздити з концертами у розташування військ антигітлерівської коаліції в Італії, Франції, Північній Африці. За це у 1946 році актриса отримала медаль Свободи, найвищу американську військову нагороду для цивільних осіб, а у 1950 році – орден Почесного легіону.
Ще одним кумиром епохи, який створив уявлення про жіночий ідеал, була Грета Гарбо. Дівчинка з бідної шведської родини не просто підкорила Голлівуд, а й здобула його найвищу нагороду – “Оскар”.
У період “золотого століття” Голлівуду кіно стало кольоровим
Період з 1930 року по 1946 рік став для Голлівуду “золотим часом”. За цей період його кіностудії створили 7 500 повнометражних картин. Переважна частина з них була чорно-білою, але вже з 1935 року стало виходити все більше кольорових. Серед них величезної популярності набули фільми за участю зовсім юних зірок на зразок Ширлі Темпл, Фредді Бартолем’ю, Міккі Руні, Джуді Гарланд, Діни Дурбін.
Спостерігаючи драматичні події в Європі наприкінці 30-х років, американці не хотіли вірити, що війна може торкнутися їхнього життя. Про нацистську загрозу співгромадянам розповідали у своїх фільмах учасники Антинацистської ліги Голлівуду, яких на той час політики звинувачували у спробі посіяти паніку. Так, кінострічка “Великий диктатор”, поставлена Чарлі Чапліном у 1940 році, хоч і мала великий успіх, але викликала багато суперечок. У цей час США ще тримали нейтралітет із Німеччиною, і можливість виходу у прокат фільму, що висміює Гітлера, була під питанням. Але вже 1941 року Америка вступила у війну, а на врученні “Оскара” за фільм про Гітлера зал аплодував Чарлі Чапліну стоячи.
Зі скасування 1967 року Кодексу Хейса, який контролював моральну складову фільмів, в історії кіноіндустрії США розпочався новий період – епоха Нового Голлівуду. Але вже у 1970-ті роки режисери та сценаристи почали з ностальгією дивитися на класику кіно “золотого часу”. Фільми, що розповідають про життя гангстерів, сформувалися в окремий жанр і досягли особливої популярності під час Великої депресії. І сьогодні, звертаючись до цієї теми, режисери часто обирають часом дії у фільмі 1930-ті роки.
З іншого боку екрана було багато аморальності
Вважається, що сучасний етап Голлівуду розпочався саме зі створення оскароносного фільму 1967 року “Боні та Клайд”. Режисер Артур Пенн звернувся до історії знаменитих злочинців Великої депресії, але публіка відчула багато аналогій із дійсністю. Покоління шістдесятників, що протестує проти війни у Вʼєтнамі, побачило у двох злочинцях ідеал непокори владі, людей, які сміливо кидають виклик. Критики назвали картину “голлівудським ренесансом”, фільмом, що шокує своєю свободою.
Голлівуд завжди відрізнявся жорстокими вдачами, адже насамперед це бізнес, існування якого підпорядковане багатьом законам. У кіно неодноразово порушувалася проблема звичаїв самого Голлівуду, адже найчастіше за славу доводиться платити зламаною долею. Переживав Голлівуд ті часи, коли режисери, актори та сценаристи розплачувались за свої політичні переконання. Так було у період “полювання на відьом”, коли в Голлівуді складалися чорні списки. До одного зі списків потрапила знаменита “голлівудська десятка”, яка складалася з десяти кінематографістів. Вони відмовилися дати свідчення комісії Конгресу США, яка розслідувала антиамериканську діяльність.
