Один з найвизначніших театрів Лос-Анджелеса, відомий експериментальним підходом та соціально гострими постановками. Це не просто театральний майданчик, а справжня лабораторія сучасної драми, де протягом десятиліть формувалися нові культурні сенси та відкривалися голоси важливих драматургів. Далі на los-angeles-trend.
Історія театру
The Mark Taper Forum відкрився у 1967 році як частина комплексу Los Angeles Music Center, який часто називають західнокаліфорнійським еквівалентом Lincoln Center у Нью-Йорку. Архітектурний проєкт розробили Welton Becket and Associates, а будівництво виконала компанія Peter Kiewit and Sons. Урочиста церемонія відкриття відбулася 9 квітня 1967 року за участі тодішнього губернатора Каліфорнії Рональда Рейгана.
Серед трьох театрів комплексу Music Center, Mark Taper Forum найменшим, проте вражає своєю унікальною архітектурою. Він виконаний у стилі New Formalism, який наголошує на чітких геометричних формах. Будівля театру — ідеальне коло, яке вважають одним з найкращих творінь Бекета. Її зовнішній фасад прикрашений ажурним бетонним рельєфом скульптора Жака Оверхофа, що нагадує мереживо. Всередині увагу привертає хвиляста стіна з перламутру, створена дизайнером Тоні Дюкеттом. Архітектор Чарльз Мур жартома описав будівлю як “торт у стилі пізньої імперської депресії”.
Проєкт театру розроблявся без чіткого розуміння його майбутнього призначення. Обговорювалися варіанти використання для камерних концертів чи навіть засідань великого журі. Лише завдяки культурній діячці Дороті Чендлер будівля отримала театральне призначення: вона переконала художнього керівника Center Theater Group Гордона Девідсона взяти Taper під опіку. Девідсон очолював театр протягом 38 років.
Головною архітектурною родзинкою театру стала сцена, що виступає вперед у півкруглий зал. Така конструкція створює особливо тісний контакт між акторами та глядачами й забезпечує камерність навіть у великій постановці. За своїм архітектурним задумом Taper нагадує інші театри того часу: Carousel Theatre у Disneyland (також створений Welton Becket and Associates у 1967 році), Dallas Theatre Center Френка Ллойда Райта та оригінальний Guthrie Theatre у Міннеаполісі.
Реконструкція та оновлення
Через чотири десятиліття після відкриття театр The Mark Taper Forum потребував суттєвого оновлення. У липні 2007 року студія Rios Clementi Hale Studios розпочала масштабну реконструкцію вартістю близько 30 мільйонів доларів, яка завершилася наступного літа. Відкриття відбулося 30 серпня 2008 року прем’єрним показом п’єси Джона Гуара “The House of Blue Leaves”.
Проблемою початкового проєкту було те, що архітектори створили будівлю ще до того, як вирішили, хто стане її користувачем. Через це у круглому приміщенні виявилися дуже тісні підсобні приміщення, вузьке фоє та обмежений простір для глядачів.
Реконструкція практично не змінила бетонний каркас споруди та її впізнавану форму, однак майже все інше отримало нове життя:
- фоє стало значно просторішим — каси зменшили у розмірах, частину підземного паркінгу перебудували, облаштувавши там нові вбиральні та стильний лаунж з золотистими вигнутими диванами та дзеркальною мозаїкою;
- кількість місць у залі зменшилася з 745 до 739, але крісла стали ширшими й комфортнішими;
- покращилася доступність завдяки перенесенню головного входу на рівень площі та встановленню ліфта;
- санітарні зручності для жінок зросли вчетверо: замість 4 кабінок тепер 16;
- сцена та технічні приміщення зазнали серйозних змін: демонтували застарілий механізм сцени та старе обладнання для кондиціювання, встановили нову систему освітлення, розширили завантажувальні двері та облаштували сучасну костюмерну.
На знак вдячності за щедрий внесок у розмірі 2 мільйони доларів від S. Mark Taper Foundation, зал отримав назву Amelia Taper Auditorium.
Майданчик для сміливих
З моменту відкриття у 1967 році театр заявив про себе як про майданчик сміливих, іноді навіть провокативних вистав. Першою постановкою стала п’єса Джона Вайтінга “The Devils”, яка торкалася тем релігії та сексуальності 17 століття. Вона викликала хвилю протестів з боку духовенства та навіть Лос-Анджелеської ради наглядачів, але попри скандал, виставу не зняли з репертуару.
У подальшій історії Mark Taper Forum сформувався навіть власний термін — “Taper play”. Так називають постановки, що вирізняються провокативним, політичним і водночас ліберальним змістом.
Серед найвідоміших вистав: “Murderous Angels”, “The Dream on Monkey Mountain”, “Children of a Lesser God”, “Savages”, “The Shadow Box”, “The Kentucky Cycle”, “Angels in America”. Крім того, саме на цій сцені відбулися світові прем’єри численних знакових творів: “The Shadow Box” (1975), “Zoot Suit” (1978), “Children of a Lesser God” (1979), “I Ought To Be In Pictures” (1980), “Burn This” (1987), “Jelly’s Last Jam” (1991), “Angels in America” (1992), “Flower Drum Song” (нова версія, 2001), “Radio Golf” (2005). За час існування театр здобув п’ять премій Tony Awards, закріпивши за собою статус одного з найважливіших центрів сучасної американської драми.
Культові вистави та режисери
Однією з найвизначніших постановок стала “Angels in America” Тоні Кушнера, прем’єра якої відбулася саме на сцені Taper. Цей твір про епідемію СНІДу, політику та пошуки ідентичності у США наприкінці 20 століття став культурним феноменом, здобувши Pulitzer Prize for Drama та кілька Tony Awards. Постановка театру у Лос-Анджелесі заклала основу для подальшого тріумфу на Бродвеї.
Театр активно підтримував новаторів, які порушували гострі соціальні теми. Серед них:
- Ларрі Кремер, що відверто говорив про кризу СНІДу та байдужість уряду;
- Девід Генрі Гванг, який досліджував теми культурної ідентичності та міжрасових стосунків;
- Луїс Вальдес, автор легендарного “Zoot Suit” — першої п’єси, яка вийшла на Бродвей;
Важливе місце у репертуарі посіли твори, які стали визначенням поняття “Taper play” — політично сміливі, інтелектуальні та провокативні постановки. Серед них:
- “The Shadow Box” Майкла Крістофера (1975), що досліджувала тему смерті та примирення;
- “Children of a Lesser God” Марка Медоффа (1979), яка відкрила світові тематику комунікації між тими, хто чує та глухими;
- “Twilight: Los Angeles, 1992” Анни Девір Сміт (1994), документальна драма про бунти у Лос-Анджелесі після побиття Родні Кінга;
- “Radio Golf” Августа Вілсона (2005), фінальна частина його монументального циклу про афроамериканський досвід у США 20 столітті;
- “мюзикл 13” (2007), що став стартом кар’єри кількох молодих акторів, серед них — Аріани Гранде.
The Mark Taper Forum не лише демонстрував актуальні п’єси, а й формував дискурс про соціальні зміни, політику, ідентичність і людські права. Його сцена стала місцем, де театр переставав бути розвагою і перетворювався на інструмент суспільного діалогу. Особливо великий інтерес глядачів викликають сезонні програми Center Theatre Group. Спільні проєкти дозволяють залучати різноманітну аудиторію — від поціновувачів сучасної драматургії до прихильників класичних постановок. Крім того, театр активно працює над розширенням доступності: спеціальні програми для студентів, пільгові квитки та освітні ініціативи дозволяють залучати молодь та широкі верстви населення, що робить відвідуваність театру не лише високою, а й соціально різноманітною.
