Театр у Лос-Анджелесі завжди живе власним життям. Він наповнений пристрастями, інтригами та авантюрами. Одним з перших театрів у Лос-Анджелесі був “Odyssey Theatre Ensemble”. За понад 50 років існування режисери театру створювали вистави світового класу. Це були і нові постановки, і класичні сценарії з різних театрів світу, але залишалось одне головне, що відрізняло цей театр серед інших – провокація та емоція глядача. Цей театр унікальний як за ідеями, так і за втіленням їх у життя. Залучення нових акторів та письменників завжди залишають інтригу для відвідувачів, кого ж вони побачать на сцені. А серед них різноманітні етнічні спільноти з різних куточків регіону. Дізнавайтесь більше про те, чим запамʼятався “золотий час” Голлівуду. Далі на los-angeles-trend.
Голлівудський бульвар
У 1969 році Рон Соссі та колектив акторів, включаючи Норберта Вайсера, Сьюзен Гелб та Алана Абелю започаткували театр у будівлі церкви. Місце було не найсприятливішим для розвитку мистецтва, адже по обидва боки будівлі знаходились еротичні театри, які збирали не найреспектабельнішу публіку. Та це не завадило молодій команді створити перші постановки. Єдине, що засмучувало перших глядачів театру – це довгі перерви між премʼєрами. Адже команді потрібно було не менше 6 місяців для реалізації нових задумів. Та згодом театр не витримав конкуренції та команда почала шукати нову будівлю для оренди.
Після довготривалих пошуків театр Одіссея знайшов нове місце. Це було приміщення складу. Та отримати дозвіл на розміщення там театру було не просто. Команда звернулась за сприянням до президента правління Френка Грубера, заступника художнього директора Френка Кондона, менеджера з виробництва Люсі Поллак, літературного менеджера Яна Льюїса та технічного директора Леонарда Фелікса. Саме ці люди у той час очолювали спеціалізовану комісію художників, режисерів та глядачів. Тож завдяки такому посередництву вдалось відкрити простір для нових вистав. Лише протягом довгих років існування театр поступово розширювався до театрального комплексу.
У 1973 році театр відкрив новий сезон експериментальною постановкою “Peer Gynt”. Проте успіх тривав недовго. Оскільки будівля театру була в оренді, власник вирішив її продати та добре на цьому заробити. Тож будівля театру була продана у 1989 році, а за кілька місяців замість театру там зʼявився магазин “Blockbuster Video!”.
Тож почались пошуки нової локації. І знову не обійшлось без допомоги. З підтримкою тодішнього президента правління Дена Аттіаса та радника Зева Ярославського знайшли будівлю, що була у комунальній власності Лос-Анджелеса. У ній раніше виробляли бензобаки.
Та завдяки десяткам небайдужих волонтерів під керівництвом технічного директора Дункана Махоні та щедрим донорам вдалось відкрити один із трьох просторів театру. Згодом у театрі збудували три унікальні сцени та камерний театр на 100 глядачів. Цю локацію також можна було використовувати для театральних постановок, танців, концертів, знімання фільмів та заходів.
Пошук нових талантів
Одним з головних принципів роботи театру є постійний рух. Тож театр Одіссея завжди шукає нових талантів серед акторів, режисерів, постановників та хореографів.
Важливим є і співпраця з новими авторами. У театрі Одіссея постійно у пошуках нових письменників для створення нових вистав. У театрі прагнуть відкривати нові голоси та шукати пʼєси, які демонструють різноманітність, інклюзивність, складність та провокаційність, не бояться писати про болючі теми та бути сучасними. Також у театрі запрошують письменників подати запит, що складається з короткої біографії, синопсиса, персонажів та десяти сторінок зразкового діалогу.
Спілка письменників театру Одіссея
В театрі оголосили про утворення “Writerʼs Odyssey” – нетрадиційної письменницької спільноти, яку вирішив створити драматург Велін Хас Хʼюстон та літературний менеджер Саллі Ессекс-Лопресті. Ця організація створює сприятливе та уважне середовище у команді. Адже важливо аби працівники театру не замовчували проблеми, а максимально були відкриті один до одного у втіленні спільних задумів. До драматургів-учасників належать Боні Б. Альварес, Діана Бурбано, Дональд Джоні, Карло Лакамара, Дженіфер Мейзел, Ліна Пател та Елізабет Вонг.
Танцювальний фестиваль
У 21 столітті команда театру працює над тим, аби залучити глядача до театру та завоювати його увагу. Для цього був створений і фестиваль танцю. У 2017 році продюсерка та кураторка Барбара Мюллер-Віттманн та заступник художнього директора театру Бет Гоган прагнули створити нові можливості для сучасних танцівників та підтримати їхнє різне бачення у театральній галузі. Вже за перший рік проведення фестивалю протягом трьох тижнів, його було названо “найбільшим незалежним танцювальним фестивалем у Лос-Анджелесі”. З кожним роком фестиваль розширює горизонти, аби охопити танцівників з місцевого, регіонального, національного та міжнародного рівнів. Під час проведення фестивалю танцівники обмінюються досвідом, аудиторією та створюють простір для нових ідей.
