У 21 столітті Лос-Анджелес є столицею світового кінематографа, але ще на початку 20 століття він був лише невеликим містом з населенням близько 100 тисяч осіб. Як же Голлівуд перетворився на центр кіноіндустрії? З цим розберемося далі у статті. Також дізнавайтеся про історію успіху актора Леонардо Ді Капріо. Далі на los-angeles-trend.
Від Нью-Йорка до Каліфорнії
Перші кінокомпанії у США базувалися у Нью-Йорку та Чикаго. Проте на початку 20 століття ситуація почала змінюватися. Томас Едісон, який мав численні патенти на кінематографічні технології, контролював багато студій на Східному узбережжі. Кінематографісти, які прагнули уникнути його монополії, почали шукати нові місця для знімань. Одним з таких місць стала Каліфорнія.
Кіновиробники обрали Лос-Анджелес з кількох причин:
- клімат. Місто мало м’яку та сонячну погоду протягом усього року, що дозволяло знімати фільми без тривалих перерв;
- різноманітні локації. У межах кількох годин їзди можна було знайти океан, гори, пустелі, луки та міські квартали;
- дешева земля та робоча сила. На відміну від Нью-Йорка, земля у Лос-Анджелесі коштувала відносно дешево, що дозволяло студіям будувати власні павільйони;
- віддаленість від патентної монополії Едісона. Західне узбережжя було достатньо далеко, щоб уникнути юридичного переслідування з боку його компанії.
Зародження Голлівуду
У 1907 році кіновиробництво почалося у Лос-Анджелесі. У 1913 році — у Голлівуді. Перший фільм, з якого почалася історія Голлівуду був вестерном Сесіла Б. де Мілля “Чоловік індіанки”. Першою студією, що почала знімати у Лос-Анджелесі, стала “Nestor Film Company” у 1911 році. Вона заснувала першу кіностудію на бульварі Сансет. Згодом до міста переїхали такі великі компанії, як “Paramount Pictures”, “Warner Bros.”, “Universal Pictures” та “20th Century Fox”. До 1920 року, завдяки швидкому зростанню низки великих студій і виникненню системи, тут знімалося близько 800 фільмів щорічно, а сама назва стала символом розкоші, солодкого життя та ілюзорної магії кіно. Протягом якихось 15 років скромне село перетворилася на столицю кіноіндустрії Америки, оскільки у ньому зосередилося близько 90% американських кіностудій. У цей час почали з’являтися перші кінозірки, такі як Чарлі Чаплін, Мері Пікфорд і Дуглас Фербенкс. Вони не лише знімалися у фільмах, але й створювали власні студії. Завдяки швидкому розвитку технологій та попиту на фільми у Голлівуді почали будувати масштабні студійні комплекси. До середини 1930-х років Лос-Анджелес остаточно став центром світового кінематографа.
Перші фільми
Перші твори кіномистецтва були німими, не мали синхронної фонограми. Звуковим супроводом слугувала музика у виконанні піаніста або невеликого оркестру. Репліки героїв та пояснення ключових моментів глядачі читали з кадрів, що були вклеєні у стрічку. Рання кінопродукція чітко ділилась за темами на три напрямки: комічні фільми, мелодрами, де герої страждають від кохання, а публіка, співчуваючи витирає сльози, та авантюрні кінострічки, де черговий герой легко долає негоди і ворогів.
У 1927 році фільмом А. Кросленда “Співак джазу” почалась ера звукового кіно.
Поштовхом до розквіту кінематографа стала Велика депресія. У часи випробувань люди потребують радості, гумору, яскравих емоцій. Популярним у кіно став жанр мелодрами. Блискучий зразок – екранізація роману “Віднесені вітром” (1939), де головні ролі виконали Вівʼєн Лі та Кларк Гейбл. Це одна з найбільш касових стрічок в історії американського кіно, збори від прокату склали 100 мільйонів доларів. Фільм отримав вісім премій “Оскар”.
Кінець 1920-х років – це час злету не лише ігрового, анімаційного, а й документального кіно. Основоположник американської документалістики Роберт Флаерті. Режисер працював з непрофесійними акторами. Показував життя звичайної ескімоської родини, її боротьбу зі стихією та життєвими складностями. Виключно американським жанром є вестерн. Сюжети вестернів нескладні: “хороші хлопці” борються проти “поганих хлопців” і перемагають. Відомий як актор та режисер вестерну другої половини 20 століття – Клінт Іствуд.
Легендарний Голлівуд
У 1920-1940-х роках Голлівуд став синонімом кінематографа. Тут працювали такі легендарні режисери, як Альфред Гічкок, Орсон Веллс і Біллі Вайлдер. З’явилися культові актори – Марлен Дітріх, Гамфрі Богарт, Кетрін Гепберн. Студії випускали фільми, які ставали касовими хітами, а сам Голлівуд поступово перетворювався на епіцентр світової культури.
У 21 столітті Лос-Анджелес зберігає свою позицію лідера у сфері кінематографа завдяки постійному впровадженню нових технологій. Саме тут розташовані провідні студії спецефектів та комп’ютерної графіки, такі як “Industrial Light & Magic”, “Weta Digital” та інші. Лос-Анджелес також є місцем проведення найпрестижніших кінематографічних подій. Щороку тут проходить церемонія вручення премії “Оскар”, а також численні кінофестивалі, які відкривають світові нові таланти та кінематографічні тренди. Попри конкуренцію з боку інших країн та міст, Лос-Анджелес залишається центром кіноіндустрії завдяки найкращим у світі кінофахівцям, високій концентрації продюсерів, сценаристів, операторів і акторів. Саме тут створюються найдорожчі й найкасовіші фільми сучасності. З роками Голлівуд став синонімом кінематографа. Його вплив зріс настільки, що Лос-Анджелес почали називати “фабрикою мрій”. Саме тут зародилися головні кінематографічні тренди, з’явилися культові зірки та режисери, а “Оскар” став однією з найпрестижніших нагород у світі.
Лос-Анджелес залишається світовою столицею кіно завдяки своїй багатій історії, розвиненій інфраструктурі та невпинному прагненню до інновацій. Він продовжує надихати мільйони людей по всьому світу, залишаючись головним центром кінематографічного мистецтва та індустрії розваг.
Алея слави Голлівуду
Голлівудська алея слави — одна з найвідоміших туристичних пам’яток Лос-Анджелеса і всього світу. Це символ визнання досягнень у сфері розваг, який вшановує акторів, музикантів, режисерів та інших діячів індустрії. Ідея створення Алеї слави виникла у 1953 році, коли голова Торгової палати Е. М. Стюарт запропонував спосіб увічнення видатних діячів індустрії розваг. Офіційно проєкт було затверджено у 1958 році, а перші зірки з’явилися на бульварі Голлівуд у 1960 році. Першим на Алеї слави отримав зірку актор Стенлі Крамер. Алея слави простягається на понад 2,5 милі вздовж Голлівудського бульвару і Вайн-стріт. На ній розміщено понад 2700 зірок, кожна з яких присвячена певному діячеві індустрії. Зірки вмонтовані у тротуар і виконані з латуні та рожевого терраццо.
Імена на Алеї слави розміщують у п’яти категоріях:
- кіно – актори, режисери, продюсери;
- телебачення – телевізійні ведучі, актори серіалів;
- музика – співаки, композитори, продюсери;
- радіо – ведучі та відомі діячі радіоіндустрії;
- театр/живе виконання – зірки театру, цирку, комедії.
Найбільше зірок має співачка Джин Отрі – вона представлена у всіх п’яти категоріях. Деякі зірки розміщені не на основному бульварі, а в інших частинах міста. У 1978 році Алея слави отримала статус історичної пам’ятки Лос-Анджелеса. Голлівудська алея слави – це не просто тротуар з зірками, а символ світової індустрії розваг. Вона продовжує поповнюватися новими іменами, вшановуючи талановитих людей, які зробили значний внесок у розвиток мистецтва та культури. Це місце, де історія кіно, музики й телебачення переплітається з сучасністю, нагадуючи кожному відвідувачу про магію Голлівуду.
